ЛИХЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до лихи́й¹. Галя розказує, що бачила, що чула, що там добре й що лихеньке їй здалося (Вовчок, І, 1955, 314); Одна тільки.. Степанова постать у сірому лихенькому сіряку псувала.. веселу картину (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 496.