ЛИТО́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до лито́вці і Литва. То синок був литовської Гордої графині (Шевч., II, 1963, 178); Литовська осінь на приморських соснах Смичком норд-оста грає (Мур., Осінні сурми, 1964, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 495.

Лито́вський, а, е. = Литвинський. литовський ціп на обидва бо́ки молотить — говорится о лгунахъ. Чуб. І. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 363.