ЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати лисим (у 2 знач.). Голова його уже лисіла, де-не-де сідина пробивалася між рідким волоссям (Мирний, III, 1954, 160); Ясько давно помер. А я, сивий, ще й лисію… (Рильський, Поеми, 1957, 224)
2. Виднітися лисиною (у 2 знач.). Де-не-де темніли балки, лисіли оголені вітром горби (Коз., Вибр., 1947, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 490.