ЛИ́СТЯ, я, с. Збірн. до лист¹ 1. Стрепенулися темні ліси і, розправляючи, підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі (Мирний, І, 1954, 355); Роль листя у житті рослинного організму анітрохи не менша, ніж роль коріння (Наука.., 10, 1962, 30); * У порівн. Летіли в даль думки, немов осіннє листя (Сос., І, 1957, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 493.

Ли́стя, тя, с. соб.

1) Листья растеній, листва. З верби листя опадає. Чуб. III. 205. Шелестить пожовкле листя по діброві. Шевч. 195.

2) Письма. Гей сів Сани кінець стола, дрібне листе пише. Гол. І. 19. Ум. Листячко. У городі бузина, на їй листячко. Чуб. V. 176.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 363.