ЛИСТОПА́Д, ч.

1. род. у. Опадання листя восени (в теплих країнах — перед початком посушливої пори року), а також час цього опадання. Тепер ще тільки осінь і листопад (Н.-Лев., IV, 1956, 245); Сьогодні в лісі справжній листопад. Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця (Донч., IV, 1957, 56).

2. род. а. Одинадцятий місяць календарного року; третій місяць осені. Одного осіннього хорошого вечора в листопаді.. у неділю сиділа собі господиня Солошина й сусіда її коло двору (Мирний, І, 1954, 68); Радянська Армія визволила Київ 6 листопада 1943 р. (Панч, В дорозі, 1959, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 493.

Листопа́д, ду, м.

1) Время опаденія листьевъ съ деревьевъ. На листопаді родивсь десь твій чоловік, що такий поганий. Лебед. у.

2) Мѣсяцъ октябрь. Въ такомъ значеніи употр. издавна, — напр. въ четвероевангелія 1144 г. Мць октябрь рекомий листопад. Срезневскій. Матеріалы для словаря др.-русск. языка. II. 23. То-же въ новой литературѣ: Левч., Опытъ р.-укр. слов.; Уманець, Словарь. Основа 1862, X. Такъ-же въ календаряхъ: «Рідного Краю» на 1907, «Просвіти» на 1908, «Промінь» на 1908. Галичане употребляютъ это слово для обозначенія мѣсяца ноября. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 362.

листопа́д = падоли́ст — одина­дцятий місяць календарного року; у народі називають ще листогні́й, полузеле́ник, перези́мник, кова́ль, сонцеворо́т; третій місяць осені; настає глибока осінь, тому кажуть: «У листопаді зима з осінню бо­реться»; період повного завершен­ня польових робіт («Як в падолисті гримить, рільник добре спить»); за погодою місяця угадували майбут­ню погоду і прогнозували, якими будуть інші пори року, — «у листо­паді іній на деревах — на морози, а туман — на відлигу», «як листо­пад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить», «в падолисті багато води — для лук великі вигоди»; ди­вилися на місяць у цю пору, — як­що почервонів — незабаром випа­де сніг. Листопад білими кіньми їде (приповідка); Листопад стелить землю листям, а грудень снігом (приповідка); Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взу­тий (приповідка); Листопад — ве­ресню онук, жовтню син, зимі рід­ний брат (приказка); Листопад зи­мі ворота одмикає (приказка); В листопаді голо в саді (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 335.