ЛИСТА́ТИЙ, а, е. З широким, великим листям; широколистий. Здорові дикі груші та яблуні розкішно розкидають гіллясті листаті верхи (Н.-Лев., II, 1956, 391); Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 492.

Листа́тий, а, е. Имѣющій большіе листья. Бур’ян там поріс такий листатий. Грин. II. 14. Сьогорішній очерет такий листатий. Полт. г. Тьохнув соловейко на листатому клені. МВ. ІІ. 78., Ум. Листатенький. Любисток листатенький. Мил. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 362.