ЛИ́СКА́ТИ, ли́ска́є, недок., діал. Лисніти. Ото драпонув! аж потилиця лиска (Номис, 1864, № 4417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 491.

Ли́ска́ти, каю, єш, сов. в. лиснути, ну, не́ш, гл.

1) Блестѣть, блеснуть, сверкать, сквернуть. Ото драпонув! аж потилиця лиска. Ном. № 4417. Козаки шабельками лискають. К. Досв. 141. Блискавка між хмарами лискала. Тілько лиснув гострий ніж, червона кров закапала з пучки. МВ. ІІ. 66.

2) Только одн. в. Лиснути. Выпить, хватить. Лиснути мокрухи. Маркев. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 361.