ЛИ́СИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ли́сина. [Ївга:] От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую (Мирний, V, 1955, 256); В одному місці на отаві була лисинка, .. на ній залишилось від копиці трохи сіна (Панч, Гарні хлопці, 1959, 123); Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух (С. Ол., Вибр., 1959, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 490.