ЛИНЬ, і, ж., поет. Дія за знач. ли́нути. Хлоп’ячий гамір, вітру тепла линь, Багряний цвіт вечірньої зірниці.. Це все влилося казкою у спокій (Мал., Книга.., 1954, 79); І дайте плавність, дайте зграйність І ніжну линь його пісень Моїм пісням (Шер., Дорога.., 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 487.