ЛИМПА́Ч, у́, ч. Необпалена цегла з глини з домішкою соломи або інших органічних речовин; саман. На півдні Української РСР саман мав назву "калиб", а на південному сході — "лимпач" (Жилий буд. колгоспника, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 486.

Лимпа́ч, чу, м. Земляной кирпичъ, битый кирпичъ изъ глины съ мякиной. Херс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 359.