ЛИ́ЛИК, а, ч., діал. Кажан. Попід деревами шниряли без шуму чорні лилики (Фр., VII, 1951, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485.

Ли́лик, ка, м. Летучая мышь. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 359.

лилик див. кажан.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333.