ЛИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., уроч., книжн. Виявляти велику радість; торжествувати. Лукавий Лис поважно докладає: "Великий господар! Це безголоса твар Пред королем своїм ликує, Радіє і танцює…" (Гл., Вибр., 1951, 113); Мушин виграв, касієри [касири] ликували (Ков., Тв., 1958, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485.