ЛИ́ЗЕНЬ, зня, ч., рідко. Язик великої рогатої худоби. І юшка з хляками, з кишками Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205).

◊ Як ли́зень злиза́в див. зли́зувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 484.

Ли́зень, зня, м. Бычачій языкъ. Телячий лизень. Як лизень злизав (кого). Исчезъ, какъ въ воду упалъ. Ном. № 13512. Нехай тебе лизень лизне, злиже! Чтобъ ты пропалъ! Ном. № 3739.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 358.