ЛИ́ВЕНЬ, вня, ч., рідко. Дуже сильний дощ; злива (у 1 знач.). Дерево понагиналося, змочене ливнем; краплі з листу грузько стікають додолу (Мирний, І, 1954, 11).

◊ Ли́внем лити див. ли́ти; Ли́внем ли́тися див. ли́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 483.

Ли́вень, вня, м. Ливень, проливной дождь. Рече — і дощ, і ливень з неба ллється. К. Іов. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 357.