ЛИБА́ЦЬКИЙ, а, е, зах., іст. Стос. до либацтва. Либацьке ремесло манило його головно тим, що чоловік не потребував сидіти на однім місці (Фр., VIII, 1952, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 482.

Либа́цький, а, е. Принадлежащій либак’у, относящійся къ нему. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 357.