ЛИ́БАННЯ, я, с., зах., іст. Дія за знач. ли́бати. Герман довго слухав їх бесіди про те "либання", але не знав, що воно таке (Фр., VIII, 1952, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 482.