ЛИБА́К, а́, ч., зах., іст. Робітник, що видобував нафтопродукти найпримітивнішим способом. До Борислава либаки вибиралися на цілий тиждень, ночували там (Фр.,VІІІ, 1952, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 482.

Либа́к, ка, м. Работникъ, собирающій нефть съ поверхности воды. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 357.