ЛЖЕСВІ́ДОК, дка, ч., юр. Той, хто дає брехливі або фальшиві, неправдиві свідчення.

ЛЖЕСВІ́ДЧЕННЯ, я, с., юр. Дія за знач. лжесві́дчити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 482.