ЛЕ́ЄР, а, ч., мор. Трос, який натягують на суднах вздовж палуби, щоб запобігти падінню людей за борт, для сушіння білизни тощо. З радістю драїв би палубу.., з півслова кидався б під час бурі натягувати вподовж палуби штормові леєри (Гончар, Тронка, 1963, 199); Він тремтів увесь, мов у лихоманці, вп’явся побілілими руками в холодний стальний леєр, що був туго натягнутий вздовж борту (Кучер, Голод, 1961, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 468.