ЛЕТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який літає, летить, переміщається в повітрі. Все навколо проймав його [диму] гіркий, ядучий запах. І все навкруг було припорошене летучим гаром (Жур., Вечір.., 1958, 286).

2. перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи. Передбачається.. впровадити летучий апарат на ряді прокатних станів, а це дасть можливість організувати нескінченне прокатування (Ком. Укр., 6, 1960, 32); // мед. Який раптово виникає то в одному, то в другому місці, швидко проходить в одному місці й з’являється в іншому (про хвороби). Летучий ревматизм.

3. перен. Який швидко минає; скороминущий (час, явище і т. ін.). Не дай в неволі пропадати, Летучі літа марне тратить (Шевч., II, 1953, 266).

4. перен. Те саме, що летю́чий 3. Вночі, довідавшись про загибель товариша, вся нічна зміна депо, на летучому мітингу, тут же в цеху, одноголосно ухвалила: затаврувати ганьбою гайдамаків (Головко, II, 1957, 628).

5. спец. Те саме, що летки́й. У дровах, бурому вугіллі, торфі є багато горючих летучих речовин (Таємн. вапна, 1957, 45). Вугілля західного Донбасу.. відзначається високим (до 42 процентів) виходом летучих продуктів (Наука… 12, 1958, 22).

∆ Лету́ча мазь — те саме, що Летка́ мазь (див. летки́й).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 480.