ЛЕ́НІНЕЦЬ, нця, ч. Послідовник ленінізму, людина, віддана справі Леніна, справі Комуністичної партії. В тяжких умовах реакції тільки ленінці зберегли вірність марксизмові (Рад. Укр., 19.І 1954, 3); На наших знаменах був .. клич: "Ми ленінці завжди й однині!" (Сос., І. 1957, 144).

∆ Ю́ний ле́нінець — член піонерської організації ім. В. І. Леніна; піонер. Конференція доручає ЦК посилити по всіх організаційних ланках зв’язок з організаціями КСМУ та юних ленінців, залучаючи до цієї роботи витриманих партійців (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 226); На зльоті ми вогнище буйне палили.. В ту мить побратались, навік подружили — Ми ленінці юні, сім’я Ілліча (Бичко, Вогнище, 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 476.