ЛЕМІ́ШКА, и, ж.

1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (Котл., І, 1952, 68); Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324); А у самому млині Мельник меле цілі дні.. Буде хліб і галушки, .. І лемішка в молоці (Стельмах, Колосок.., 1959, 19).

2. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину. Невже ота нещасна пригода.. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою — ні, не помагає (Коцюб., І, 1955, 259).

◊ Розби́ти го́рщик (глек) з лемі́шкою — те саме, що Ро́збити го́рщик (глек) (див. розбива́ти). Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (Чуб., V, 1874, 724).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 476.

Лемі́шка, ки, ж.

1) Родъ кушанья изъ муки, саламата. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12339. Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою. Чуб. V. 724.

2) Мямля; мягкій и безхарактерный человѣкъ. Ум. Лемішечка. Чоловіче, наварю я тобі лемішечки. Грин. II. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 355.

лемі́шка (зменшено-пестливе — лемі́шечка) — страва з густо запа­реного борошна, перев. гречаного; простота й дешевизна їжі породи­ла вислів: «Шкода і лою на лемішку», тобто не варто витрачати зу­силля на нікчемну справу; ще сим­вол млявої безхарактерної люди­ни; див. ще дід 9. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка (М. Номис); Дівер з невісткою розбив гор­щик з лемішкою (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 332.