ЛЕ́МКИ, ів, мн. (одн. ле́мко, а, ч.; ле́мка, и, ж.). Етнографічна група українців, які здавна живуть в Карпатах на обох схилах Східних Бескидів. [Митро (читає):] Лемки в сірих гунях по-сусідськи розмовляли з покутянами з-над Пруту (Фр., IX, 1952, 38); Історико-етнографічна спільність населення Карпат, головним чином деяких етнографічних груп українців (гуцулів, бойків, лемків), поляків.., словаків і чехів.., сформувалась внаслідок довголітнього проживання їх на спільній території (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 476.

ле́мки (одн. ч. ле́мко, ж. ле́мка = лемки́ня) — етнографічна група українців, які здавна мешкають у Карпатах по обох схилах Східних Бескидів; місце їхнього проживання називається Ле́мківщиною; мешканці, уродженці Лемківщини; назва походить від частки лем, часто вживаної в говірці цього народу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 332.