ЛЕЛЕЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка лелеки. — В нас за селом на старій вербі жили лелеки. Лелечиха з лелеченятами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 474.