ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). [Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (Вас., III, 1960, 176); Макар Іванович.. зазирнув у передпокій.. і охолов. Ой, леле! Офіцер.. (Коцюб., І, 1955, 165); І раптом він — о леле! — у стіні Побачив двері ще якісь чудні (Бажан, II, 1947, 201); // у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимось. Леле, лелечко мені! (Номис, 1864, № 9270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 474.

Ле́ле, леле 2чко!, меж. Увы! Горе! Бѣда! Ой леле 2, леле 2! битиме татусь. Лубен. у. Ой леле 2чко, леле 2чко, болить моє сердечко! Чуб. V. 1061. Леле 2, леле 2чко мені! Ном. № 9270.

Леле́ меж. ? Припѣвъ въ дѣтской пѣсенкѣ: Леле 2, діду, леле 2, бабо, леле 2, Коваленку! Та понесім погуляти дитину маленьку. Ном. № 9262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 353 - 354.

ле́ле = ле́лечко — уживаються (також повторюючись) для вира­ження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з «ой»). Ой зав’ю вінки на всі святки, На всі святки, на празнички. Ой ле­ле, рано та ранесенько, Щоб сонце глянуло веселеньке (пісня); Ой ле­лечко, лелечко, болить моє сердечко! (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.