ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію. Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136); — Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела,— пам’ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Крот., Сини.., 1948, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 473.