ЛЕЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що лежа́ння. За лежнею ні́коли й посидіть (Укр.. присл.., 1955, 200); — Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Тесл., З книги життя, 1949, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 471.

Лежня́, ні́, ж. = Лежа. За лежнею ніколи посидіти. Ном. № 10846.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 353.