ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до лежа́ти 1. Люди ждали. Без найменшого руху, .. затопивши палаючий зір у лежачу долі відьму (Коцюб., І, 1955, 277); Я лежу довго, спокійно, майже забуваю про свого недалеко мене так само неповорушно лежачого сусіда (Коцюб., III, 1956, 153).
2. у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить. Я чув, як серце радісно кричить, Щоб ворога лежачого не бить. А розум говорив мені спокійно: Затям, що завжди гадина лежить (Павл., Бистрина, 1959, 245); Під лежачий камінь вода не тече (Укр.. присл.., 1955, 85); // у знач. ім. лежа́чий, чого, ч.; лежа́ча, чої, ж. Той, хто лежить (у 1 знач.) Тимко звівся і.. став пробиратися до дверей, переступаючи через ноги лежачих (Тют., Вир, 1960, 19); // Який проходить у лежанні. "Обломов" І. Гончарова весь зітканий із подробиць лежачого життя його героя (Талант.., 1958, 67).
◊ Лежа́ча робо́та — робота, яка не потребує зусиль, напруження сил. — О, чули? Вже дорвався ковалів син до лежачої роботи!.. (Вол., Місячне срібло, 1961, 188); Лежа́чий хлі́б — те саме, що Ле́жаний хліб (див. ле́жання). — Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити.. Нема ніде хліба лежачого (Вовчок, І, 1955, 15).
3. у знач. прикм. Який лежить у постелі, не може ходити (про хворого). — Адже я, милі мої, як собі не кажіть, а лежачий хворий — намагається жартувати зблідлий зв’язковий (Ю. Янов., І, 1954, 170); — Але ж як він увійшов? Він же був лежачий хворий! — здивувалась медсестра (Довж., І, 1958, 321).
4. у знач. прикм. Який не використовується. Якби він не пив горілки, то досі б лежачі гроші лежали (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 470.