ЛЕДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Бути ледарем. — Привикла [Параска] змалку ледарювати, розлінувалася, все коли б на готовому їй, коли б панувати (Мирний, IV, 1955, 70); — Колгосп у нас добрячий. Люди не ледарюють, та голова й спуску не дає ледарям (Коп., Подарунок, 1956, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 466.