ЛЕГІНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Парубкувати. Той цар мав сина, котрий легінював до тридцяти років (Калин, Закарп. казки, 1955, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461.