ЛЕГКОНО́ГИЙ, а, е. Швидкий, легкий у ходьбі, бігу, танці і т. ін. Пополовині в воді лежала сосна. Місцями мохом обросла, становила кладку для легконогих лісних звірів (Коб., І, 1956, 453); Легконогі кози теж обходили нас стороною (Рад. Укр., 25.1 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 465.