ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Переводити на легальне становище. Іспанські робітники своєю героїчною боротьбою у повному розумінні слова вирвали в уряду закон, який легалізує — нехай з численними застереженнями й винятками — страйк як засіб економічної боротьби (Ком. Укр., 4, 1966, 75).

2. Надавати законної сили; узаконювати. Коли мистецтво підтримує і легалізує примітивні смаки, то це найгірша роль, яку воно може зіграти (Літ. Укр., 4.ХІІ 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 459.