ЛЕВА́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лева́да. Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками мов місто Валки (Панч, В дорозі. 1959, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 458.