ЛЕБЕДИ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що лебеди́ця. Рік чи два тому померла лебедиха. Її взяли й поховали тут же, на березі ставка (Дмит., Розлука, 1957, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 457.