ЛАТУ́НЬ, і, ж. Сплав міді з цинком, іноді з домішкою свинцю, заліза, олова та ін. металів. Латунь (сплав міді з цинком) має міцність майже в 2 рази більшу, ніж чиста мідь (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 44); * У порівн. Жовтогарячий місяць, наче викуваний з розжареної латуні, наколовся на гостру верхівку ялини (Донч., II, 1956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 455.