ЛАСТОВИ́ННЯ, я, с. Руді пігментні цяточки на шкірі, які з’являються у деяких людей переважно навесні. Він неспокійно кліпав очима, вічно сміявся і повертав на всі боки широкий вид з густим ластовинням (Коцюб., 1,1955, 52); Дівчинка була руда, в ластовинні, з носом, що нагадував гудзик (Сміл., Сашко, 1957, 12); * Образно. Велике крижане поле було всіяне чорним ластовинням. То лежали тюлені (Трубл., І, 1955, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 452.

Ластовиння, ня, с. Веснушки. Хто має ластовиння на виду, то, побачивши вперше весною ластівку,… умивається, щоб не було того ластовиння. Ном. № 266. Ото як тебе ластовиння обсіло!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 346.

ластови́ння (зменшене — ластови́ннячко) — руді пігментні цяточ­ки на шкірі, що з’являються у де­яких людей перев. навесні; кажуть, ластовиння з’являється у дітей, які беруть ластовенята в руки або руй­нують ластів’ячі гнізда; тому, по­бачивши навесні ластівку, треба сказати: «Ластівко! Візьми собі рябину, дай мені білину». Хто має ластовиння на виду, то, побачивши вперше весною ластівку, … умиває­ться, щоб не було того ластовиння (повір’я; радили також умиватися водою від свячених яєць).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 329.