Про УКРЛІТ.ORG

ласо

ЛА́СО. Присл. до ла́сий. Ласо їсть, на м’якому спить і така виходилася, що молодиця хоч куди! (Кв.-Осн., II, 1956, 471); — Давайте Сот три машин вантажних.. — А чи не ласо буде? (Вирган, В розп. літа, 1959, 215); Кіт облизується ласо: Гава в дзьобі держить м’ясо (Бойко, Ростіть.., 1959, 73); Польські і литовські пани, об’єднавшись, ласо поглядали на землі російського народу, мріючи їх загарбати (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 14).

ЛАСО́, невідм., с. Те саме, що арка́н 1. Враз Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка. В другій — ласо (Смолич, II, 1958, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 451.

Ласо нар.

1) Вкусно, лакомо. Хто ласо їсть, той твердо спить. Ном. № 12234. Ласо їсть, на м’якому спить і така вродилась, що — молодиця хоть куди! Кв. II. 325. Ви ласіш їсте, ніж ми. Харьк.

2) Съ вожделѣніемъ, съ аппетитомъ. На неї (торбу з грішми) дивиться усяк так весело та ласо так. Гліб. Ум. Ласенько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 346.

вгору