ЛАСЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ла́сий 1. — Нехай йому лихе!.. горох ласенька річ. І дітвора за ним полізе хоч у піч! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59); Він [підлабузник] буде вам тертись об ногу, мов кіт, щоб тільки ласенький шматочок дістати (Воскр., Цілком.., 1947, 68); // у знач. ім. ласеньке, кого, с. Що-небудь дуже смачне. Все бажалось їй ласенького та добренького (Н.-Лев., І, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 449.