ЛАПЧА́СТИЙ, а, е.

1. Те саме, що лапа́тий. Столітні лапчасті ялини, завалені пухким снігом, низько хилили до землі свої мохнаті лапи (Тулуб, Людолови, II, 1957, 446); Ще вчора, під ту негоду, що з вечірніми поморками насунула над землею і полила лапчастий дощ, він сидів у своїй невеличкій квартирі.. і писав (Мирний, І, 1954, 319); Рум’янець обпік Олі шию, розлився по трикутнику декольте й обличчі негарними лапчастими плямами (Вільде, Сестри.., 1958, 526).

2. с. г. Який має вигляд лапи (у 4 знач.). Конструкція лапчастих сошників проста, їх можна виготовити в майстернях колгоспів і радгоспів (Хлібороб Укр., 7, 1967, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 449.