ЛАН¹, у, ч.

1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. — Ой тумане, тумане — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Шевч., І, 1951, 310); — Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. — думають одрадяни, вертаючись додому (Мирний, IV, 1955, 243); У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито (Ю. Янов., V, 1959, 63); // без додатка, який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії. Зеленії, мережані Нивами, ланами. Високими могилами. Темними лугами (Шевч., II, 1963, 64); Вже сонце котилось до темного бору І в теплім промінні купало І ярі лани, і веселую гору (Л. Укр., І, 1951, 345); По один бік дороги милував очі безконечний лан озимини (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 9); // Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі. Як тільки хліб поспів, так зараз від усякого двора вийшло по женцю і в один день увесь лан Тихонів і зжали, і пов’язали, і у копи поклали (Кв.-Осн., II, 1956, 148); Христине серце не б’ється мов, а стиха токоче: очі бігають з ниви на ниву, з одного лану на другий (Мирний, III, 1954, 105); Ти із ланкою своєю.. боліла серцем і душею.., щоб лан-ділянку вберегти від бід-напастей десяти: від приморозків запізнілих, від довгоносика того… (Гонч., Вибр., 1959, 322); * Образно. Любові й віри невмирущі зерна Поет посіяв на лану своїм (Рильський, II, 1960, 273).

2. заст. Ділянка оброблюваної землі в межах 10-30 десятин як міра площини. Дарує тобі два лани жита (Чуб., III, 1872, 370); Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (Коцюб., І, 1955, 110).

3. чого, який, рідко. Простір, у межах якого відбувається певна дія. Не зітхай так безнадійно. Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай (Граб., І, 1959, 62); // перен. Галузь, сфера діяльності. Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти. Щоб вихід пошвидше знайти (Граб., І, 1959, 154); На ратному полі і на трудовому лану.. завжди йшли опліч ці народи-брати (Рильський, III, 1956, 7).

ЛАН², а, ч.

1. У Китаї та Кореї — одиниця виміру маси.

2. Стара китайська грошова одиниця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 443.

Лан, ну, м.

1) Мѣра пахатной земли отъ 10 до 30 десятинъ приблизительно. Дарує тобі два лани жита. Чуб. III. 370.

2) Поле, нива. Ходім на лан жито жати. Шевч. Тихесенько вітер віє, степи-лани мріють. Шевч. 219. Сонце на лану. Солнце на горизонтѣ, на заходѣ. Вже сонечко на лану, я додому полину. Чуб. III. 248. Ум. Лано́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 343.

лан —

1) (зменшені — лано́к, ла­но́чок) безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле (див.). Ти­хесенько вітер віє, Степи-лани мрі­ють (Т. Шевченко); Ой по ланочку він весь день ходив, Грудкою гос­трою ніжку набив (пісня);

2) ді­лянка (велика нива) оброблюваної землі взагалі, а також у межах 10— 30 десятин як старовинна міра площі. І там степи, І тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж чер­воні, А там голубії, Зеленії, мережа­ні Нивами, ланами (Т. Шевченко); Дарує тобі два лани жита (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 328.