ЛАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм.

1. Відламаний шматок чого-небудь їстівного (звичайно хліба). Ішов Старець по долині з Ламанцями у торбині (Гл., Вибр., 1951, 119).

2. звичайно мн. Те саме, що шулики́. На столі з’явилися.. тонюсінькі коржі-ламанці до макового молока (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 440.