ЛА́КОМИЙ, а, е, розм.
1. Який дає смакову насолоду; дуже смачний, ласий; // перен. Який може дати певне задоволення, вигоду і т. ін.; привабливий, спокусливий. Гроші — лакома річ (Номис, 1864, № 1374).
◊ Ла́комий кусо́к (кусо́чок, шмато́к, ку́сник і т. ін.): а) дуже смачна їжа. Був [пан Темницький] подібний до гладкого кота, що, розкішно муркотячи, пасе очима якийсь лакомий кусник (Фр., II, 1950, 292); б) що-небудь принадне, спокусливе. Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Греб., І, 1957, 70).
2. без додатка, на що, з інфін. Який любить поласувати чим-небудь смачним.— Гледи [гляди], Михайло, гледи! Рознесуть твою славну шапку лакомі бджоли на мед (Вовчок, І, 1955, 338); // Який виражає бажання поласувати. Кинув гріш вікном, і вони (циганчата] його зручно зловили.. І знов звернулися очі всіх.. на нього, Великі, злакомим.. виразом,.. (Коб., 1, 1956, 537) // перен. Який має особливу пристрасть, спокусу до чого-небудь. Знаю, що такий батько лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха і жаль (Март., Тв., 1954, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 439.