ЛА́КОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до лак 1. Лакова плівка не тільки надає поверхні деревини блиску, а й захищає її від впливу вологи (Стол.-буд. справа, 1957, 24).

Ла́кове де́рево — тропічне дерево, що росте переважно в Китаї та Японії, з соку кори якого виготовляють лаки.

2. Такий, поверхня якого покрита лаком. Вискрипували лакові чобітки паничів (Мирний. III, 1954, 261); // перен. Який блищить, лисніє. Нетросов, чорноволосий, з чорносливом очей, увесь як чорний лаковий жук, схиляється над Курцом (Донч., II, 1956, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 439.