ЛАЙНА́К, ЛАЙНЯ́К, у, ч., рідко. Те саме, що кізя́к 1. В долині — каша. Вози, худоба і люди збилися в купу, од якої йде пара і пахне потом і лайнаком (Коцюб., II, 1955, 240); — Та йдіть-бо на обід. Годі з вас молиться: На коров’ячий лайняк Горох розкипиться! (Рудан., Співомовки.., 1957, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 438.