ЛАЗАРЕ́Т, а, ч.

1. заст. Лікарня (звичайно при якому-небудь закладі і т. ін.). Вранці його однесли до лазарета в монастирі (Н.-Лев., III, 1956, 396); Тюремний лазарет [у фашистів] — то пересильний пункт на той світ (Збан., Єдина, 1959, 197); * Образно. У нас дома вічний лазарет — есе хтось лежить у ліжку (Коцюб., III, 1956, 371).

2. Невеликий лікувальний заклад при військовій частині; невеликий госпіталь. В руку штиком кольнув якийсь француз. Максим зрадів та зараз у лазарет… (Мирний, І, 1949, 237); — Це — воєнний лазарет, товаришу лікар? Я весь час буду лежати на справжньому великому ліжку, як червоноармієць? (Ю. Янов., І, 1958, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 436.