ЛА́ДКАННЯ, я, с., фольк. Різновид весільного співу. Тип весільного ладкання, такий живучий на всійукраїнській території, прижився також у польському фольклорі (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 434.

Ладкання, ня, с. Свадебное пѣніе, а также и самыя свадебныя нѣсни. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 340.