Про УКРЛІТ.ORG

лагідний

ЛА́ГІДНИЙ, а, е.

1. Спокійний, сумирний, тихий. Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Смолич, Мир.., 1958, 40); // Ніжний, ласкавий. Себе я чую сильним і свобідним.. Таким веселим, щирим і лагідним. Яким я був за давніх, давніх літ (Фр., XI, 1952, 8); Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (Головко, II, 1957, 192); // Який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність. Лагідні очі бідного з найбідніших чабана Дмитра загорялися тим радісним, переможним вогнем, що запалав ще в дні Великого Жовтня (Ірчан, II, 1958, 408); Завжди усмішка лагідна цвіла їй на вустах (Сос., Поезії, 1950, 124); // Злагоджений, дружній (про життя, взаємини тощо). Хоч наша родина дуже бідна, проте в хаті було життя тихе, лагідне (Вас., IV, 1960, 10); // Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою. — Любий джуро! Щира дяка тій, що шле тебе до мене, але я прийти не можу на запросини лагідні (Л. Укр., І, 1951, 433); Як не готував себе Іван Юхимович до лагідної розмови, гнів почав брати верх над його волею (Руд., Остання шабля, 1959, 372).

2. Приємний для сприймання; нерізкий, м’який, ніжний. І всі струни озвалися співом. Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128); Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (Коб., III, 1956, 193); Катерина гладила її волосся, і так заспокійливо впливали на Марію оті любовні, лагідні доторки її долонь!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 387); // Якому не властиві різкі температурні коливання. Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (Фр., IV, 1950, 45); Сосни шумлять під вітрами, Тихнуть у лагідну днину (Нагн., Зустрічі.., 1958, 67); // Несильний, невеличкий (про вітер, хвилі тощо). Немов лагідні хвилі гойдають водні лілеї (Коцюб., II, 1955, 132); До весни далеко, але вітрець лагідний лоскоче щоку (Коп., Лейтенанти, 1947, 113); // Рівний, нестрімкий. Лагідний берег ріки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.

вгору