ЛАГУ́НА, и, ж.

1. Неглибока морська затока, що утворилася внаслідок відокремлення частини моря піщаною косою. Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря (Ек. гсогр. заруб, країн, 1956, 116); Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі. Легку блакить лагун, на чорнім фоні бурі (Рильський, І, 1956, 145).

2. Внутрішня водойма коралового острова (атола).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 432.