Про УКРЛІТ.ORG

лавник

ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави (див. ла́ва2 4). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 430.

Лавник, ка, м.

1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1.

2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 338.

вгору