ЛА́БА, и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.). Хапався [хапається] лабами за коріння, нюхає і ричить [ведмідь], так ричить, мов розгніваний п’яниця (Фр., IV, 1950, 26); — То як же це ти сам в таку даль подавси [подався]? Таж ту [тут] легко господареві Глибокої Дебри в лаби попасти!.. (Кол., Терен.., 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 427.